.png)
Ярослав (Яр) Усенко — нині ветеран, у минулому — бойовий медик Третьої штурмової. Зустрічаємося з ним у київському офісі Leleka Foundation/БФ Лелека-Україна та говоримо про його шлях у війську, такмед і оптимальне наповнення медичного наплічника.
— Ярославе, розкажіть, будь ласка, коли ви розпочали службу і як?
— Після повномасштабного вторгнення пішов до військкомату, але там загубили мою особову справу. Сім місяців я її поновлював, і водночас волонтерив, їздив зі знайомими з тероборони на позиції. Коли документи були готові, якраз створювалась Третя штурмова бригада, і я потрапив туди спочатку як піхотинець. Далі був штурмовиком, а потім мене підвищили до бойового медика.
— Якою була найдовша евакуація, до якої ви були залучені в якості бойового медика?
— Найдовша евакуація — моя власна. Мене вивозили близько шести годин. Я не розумів, чому так довго. Але виявилося, що в одну машину влетів «ланцет», друга — підірвалася на міні, а з третьою сталося щось ще аналогічне. Тому процес розтягнувся.
Також я був свідком евакуації, що тривала 12 годин. Одну позицію сильно затисли з усіх сторін і не було можливості евакуювати в світлий час доби. Тому тільки вночі, під прикриттям, вдалося занести хлопця в авто і повезти.
— Наскільки важливо бойовому медику мати якісний такмед в своєму рюкзаку?
— Надважливо. Без якісного такмеду втрат на фронті було би в рази більше. Звісно польова медицина — це медицина експромту. Завжди треба щось придумувати по ходу п’єси. Але водночас якісний турнікет нічим не замінити, як і якісну декомпресійну голку чи засоби для трахеостомії.
— Як бойовому медику не розгубитися при наданні допомоги пораненим?
— Під час обстрілів бойовий медик працює в епіцентрі подій. І в цьому пеклі, якщо він не довів в своїй голові до автоматизму все, що має робити, це реально біда. Тому важливо знати протоколи. І практика, і ще раз практика.
— Leleka Foundation/БФ Лелека-Україна комплектує рюкзаки для медиків на передову, ви мали нагоду детально роздивитися нашу версію “начинки”. Які засоби для вас must have?
— Укомплектований наплічник в такій версії може допомогти десяти пораненим. Звісно, все залежить від виду травм. Більшість ушкоджень під час обстрілу артою та штурмів — масивні кровотечі. Є речі незамінні, і які розходяться дуже швидко. Це — турнікети, бандажі, гемостатики, бинти для тампонади. А ось, наприклад, декомпресійні голки та оклюзійні наліпки потрібні в меншій кількості, бо грудна клітка у бійця більш захищена. І має бути досить серйозне осколкове поранення, щоб пошкодити легені.
А ще для мене вкрай необхідне маскування, бо чим менше ти помітний, тим менша вірогідність, що тебе підстрелять. Тому непомітний наплічник чи сумка як складова екіпу — це must have бойового медика.
— Чи є якість стандарти, за якими ви складаєте/комплектуєте свій рюкзак?
— Медик під різні задачі складає рюкзак по-різному: під себе, конкретних людей та завдання. Перед кожним виходом все перевіряється, щось докладається чи прибирається. Є стандартний мінімум, але рюкзак збирається кожного разу дещо по-новому, з врахуванням поточної ситуації.
— Ярославе, можемо зараз зробити з вами показову розпаковку рюкзака від «Лелеки»?
— Можемо. Уявімо, що ми добралися до пораненого і потрібно надати йому допомогу. Одягаємо рукавички. Вони потрібні не для захисту пораненого, а для власного, оскільки “пацієнт” може бути хворим, наприклад, на гепатит. Хоча й рукавички — це такий собі захист. Одного разу я надавав допомогу пораненому “руському”, і в цей час наші позиції обстрілювали. Йому прилетіло в голову, а мізки полетіли мені в лице – заляпали очі, ніс, рот. От просто пощастило, що я від нього нічим не захворів. Тому також бажано працювати в тактичних окулярах.
! Важливе правило — спочатку надаємо допомогу пораненому його власними засобами, використовуємо його аптечку, а вже потім — свій рюкзак.
Далі, відкриваємо наплічник, бачимо цілу секцію, відведену під засоби для масивних кровотеч. Тут зручно розкласти по окремим відсікам турнікети, тампонаду, гемостатики, бандажі. Окремо відзначу ампульницю для препаратів першої допомоги — вона і захищає ампули в склі, і дозволяє знайти і ввести потрібне максимально швидко.
Також звертаю увагу на якісні ножиці та маркер. Зазвичай зберігаю їх на бронежилеті, але можна повісити і на рюкзак, щоб були на видноті. Це необхідні речі, якими медики користуються дуже часто та першочергово.
Назофарингеальні та надгортанні повітропроводи — ними забезпечується прохідність дихальних шляхів. Різні розміри для людей різної ваги, статури. Також до кожної трубки є лубрикант, це дрібниця, проте важлива: аби ми не спричиняли зайвого дискомфорту пораненій людині.
Відзначаю і наявність декомпресійних голок. При пневмотораксі без них ніяк. Це стан, при якому легеня стискається і через це людина не може дихати.
Важливо мати під рукою і термоковдри — ними обгортаємо пораненого, аби він не втрачав температуру тіла. Адже такий стан - гіпотермія - вкрай небезпечний для життя. Поранені з гіпотермією гинуть частіше, ніж поранені із аналогічними ушкодженнями, проте збереженою нормальною температурою.
Продумано й інші ситуації — ось спеціальні щитки при травмах очей, ось гідрогелеві пов’язки для неглибоких опіків, ось м’які шини для фіксації переломів, пластирі, еластичні бинти, картки пораненого.
Отакий, здавалося б, маленький модульний наплічник, але він має безліч опцій.
— Як часто бойовий медик змінює свій рюкзак?
— За час служби я змінив усього лише два рюкзаки бойового медика. Але якщо говорити про його наповнення, то це було, мабуть, із півсотні разів. Воно постійно мінялося, доповнювалося, викидалося. Мій перший рюкзак прийшов в непридатність, бо кров забила застібку-блискавку, все розсипалося і розвалилося, тому після одного з виходів вирішив його змінити.
Під час мого останнього виїзду дуже швидко розійшлася укладка рюкзака. У мене було 16 «трьохсотих», бо дали суміжну бригаду, яка не настільки навчена, як ми. Закінчилося наповнення за пару годин.
Найслабше місце в конструкції рюкзака бойового медика — це людина, яка його носить та її підготовка.
— Що б ви порадили цивільним, які планують стати бойовими медиками?
— Якщо цивільні хочуть йти до війська і бути бойовими медиками, основа основ — знання базового протоколу MARCH, який допоможе врятувати людину при масивній кровотечі; відновленню прохідності дихальних шляхів; усуненню проблем з диханням (найчастіше при пораненнях грудної клітки); проблем з кровообігом (при втраті великого об’єму крові); проблем з переохолодженням і при травмах голови. У TCCC є безкоштовний додаток, де зібрані актуальні протоколи.
Також важливо прокачати свою витривалість. Зокрема, біг на великі дистанції. А ще потрібно пропрацювати моральні аспекти, бо треба приймати рішення тут і зараз щодо життя побратимів та посестер.
Ще один наріжний камінь навчального етапу — тактична підготовка. Від неї буквально залежить ваше життя.
Насправді треба вчити все, і це буде лише 10% того, що може знадобитися. Інші 90% — це практика, відпрацювання.
